Формування здоров’язбережувальної компетентності учнів початкових класів

         Дорош Віта Миколаївна,

         вчитель початкових класів

         Мошнівської загальноосвітньої школи

         І- ІІІ ступенів

         Черкаської районної ради Черкаської області

 Формування здоров’язбережувальної компетентності учнів

початкових класів

Матеріали статті розкривають систему роботи по розв’язанню даної проблеми. Використання форм,  методів і прийомів,  які сприяють формуванню в учнів здоров’язбережувальної компетентності.

      За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової

школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому

підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи

полягає у формуванні кола компетентностей – ключових, предметних,

 міжпредметних.

          Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування

ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових

компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

Ця компетентність включає в себе:

•      уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

•       усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності;

•       взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

•       удосконалення фізичної, соціальної,  психічної та духовної складових  здоров’я;

•       дбайливе ставлення до свого здоров’я.

         Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

         Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

          Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

         Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

          Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян.

         Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я. 

         У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі  педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

           Я впевнена, що вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

         Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми проводжу паралельно. Моє завдання – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. Діти молодшого шкільного віку ще наслідують дорослих. За даною темою мною розроблена система навчальних тренінгів, бесід, консультацій для батьків. Результатом роботи з батьками є те, що частина з них обрала здоровий спосіб життя: покинули палити, займаються разом з дітьми спортом, активніше беруть участь у спільних заходах із дітьми. В роботі з батьками та дітьми дбаю про формування мотивації бути здоровим. Підбираю таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички – досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

         Кожна інформація та кожна вправа мають чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний – рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

         Прагну під час уроків та в позаурочній роботі не тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.

         Вважаю, що психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

         Переконалась, що особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Всі уроки «Основи здоров’я» проходять під девізом «Твоє здоров’я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров’я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Аналізую і визначаю самооцінку дітей. Маючи результати аналізу, використовую різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю.

         Психічна складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я бачу як ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, намагаюсь створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них  учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

Таким чином, у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

         Формуванню в учнів здорового способу життя в колективі допомагають вправи на уроках української мови на зразок «Продовж речення». Наприклад: «Назар на цьому тижні найкраще …(написав контрольну роботу, грав у гру, розповів смішинку, сказав комплімент)» або: «Я хочу подякувати Марійці за те, що вона… (допомогла мені намалювати малюнок, поділилася цукеркою, принесла цікаву гру )»… Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів, ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.

         За час роботи з малюками я виробила для себе певні правила, які допомагають мені сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево. Я не кажу: «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!». Я кажу: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

         Я намагаюся розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчу цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. А моє завдання тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім’я», «Тато, мама і я – здорова сім’я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров’я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

         На уроках з «Основ здоров’я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування я розповідаю дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховую і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовую емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні не тільки прослухали інформацію, а й розглянули під мікроскопом свої руки. Вони реально побачили, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміли, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнались, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою була і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчинився під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стали ставитися до власного харчування.

         Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

         Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю приділяю на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

         Працюючи з батьками, прагну донести до них, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров’я своїх дітей.

         Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті дуже часто розповідаю учням про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим. Так, наприклад, вивчаючи тему «Сім’я і здоров’я» (3-й клас) учні, працюючи в парах, отримали завдання на вирізаних із паперу кружечках – «перлинках здоров’я» написати, що потрібно робити, щоб бути здоровим. Діти обговорили та записали практичні дії, які будуть для цього виконувати: займатися спортом, одягатися відповідно до погоди, їсти корисну їжу, вчасно лягати спати, мити руки перед їдою, чистити зуби, слухати поради дорослих, яким довіряєш, не довіряти незнайомим людям, не перебігати дороги перед машинами тощо. По завершенні вправи учні створили з «перлинок» ланцюжок здоров’я, який прикріплений на стінах класу і щоденно нагадує, що потрібно робити, щоб бути здоровим.

         Намагаюсь донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацювали Конвенцію ООН «Про  права дитини», а й намалювали малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей було завдання знайти, в яких казках і які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, підводжу учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов’язки. Так, наприклад, разом з учнями ми розібрали, що право на освіту покладає на них обов’язки: вчитися, слухати вчителя, виконувати домашнє завдання, ходити до школи…

         Та основне, вважаю, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

         В основі формування компетентностей щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання я задаю собі щоразу. Переконана, що різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання – мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки – шлях до успіху в роботі з дітьми.

         Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.  

                

Проведення тижня пожежної безпеки в школі

                 

Фізкультхвилинки під час уроків

                      

                        

                

        

Здорова дитина – мрія батьків

                         

Суспільно – корисна праця

Література:

1.       М.С.Коваль, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник інституту педагогіки АПН України. «Основи здоров’я», видавництво «Початкова школа», К., 2005 р.

2.       Н.М. Колотило. «Навички заради здоров’я. Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я» - , ВООЗ, ЮНІСЕФ. – К., 2004 р.

3.       Т. Мальцева «Здорова дитина – здорова нація» Початкова освіта №19 (595), травень 2011р.

4.       М.П. Мелашенко « Основи здоров’я» ( авторські уроки) - видавництво

          « Ранок» 2007р.

5.       Основи здоров’я: Підручник для 3 кл./ Н.М. Бібік, Т.Є. Бойченко, Н.С. Коваль, О.І. Манюк. – К.: Навчальна книга, 2003 р.